Щодо проекту закону України

15 января 2015 г.

У вересні 2014 року Об’єднання організацій роботодавців вже піднімало питання відносно недопущення низки висвітлених негативних наслідків для умов ведення підприємницької діяльності, прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо поліпшення умов ведення бізнесу» у редакції проекту, що була концептуально запропонована 17.08.2014 року Мінфіном. Вищезазначеним зверненням наше Об’єднання закликало владу до діалогу з вітчизняним бізнесом з метою обговорення та внесення змін зазначеного законопроекту.
Проект №5079 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу і деяких інших Законів України (про податкову реформу)», який у собі містить більшу частину змін запропонованих концептуально законопроектом «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо поліпшення умов ведення бізнесу», було зареєстровано 15.09.2014 р.
При цьому ним не було враховано всі недоліки що можуть негативно вплинути на умови оподаткування в Україні, а також посилити податкове навантаження для суб’єктів підприємництва.
З найважливіших аспектів запропонованих змін слід виділити наступне.
Законопроектом №5079, серед всього, пропонується перенесення плати за землю до складу місцевих податків та консолідація плати за землю з податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у складі податку на нерухоме майно.
Крім того, пропонується розширення бази оподаткування податком на нерухоме майно за рахунок оподаткування комерційної (нежитлової) нерухомості.
Згідно зазначеного законопроекту пропонується внести зміни у ст. 265 Податкового кодексу , якою визначити, що податок на нерухоме майно складається з:
265.1.1. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
265.1.2. плати за землю.
Крім того, змінами до ст. 266 Податкового кодексу (Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) об’єктом оподаткування виступить окрім житлової, нежитлова площа нерухомості, що значно збільшить податкове навантаження, зокрема, пп.266.5.2 встановлюється, що ставка податку для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від виду таких об’єктів у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
З огляду на вищевикладене, підприємства, які мають великі виробничі приміщення: цехи, склади тощо, повинні будуть сплачувати до місцевих бюджетів до 2% мінімальної заробітної плати за кожен кв.метр таких приміщень.
Мінфін аргументує такі зміни тим, що вони «відповідають світовому досвіду оподаткування нерухомості». Проаналізувавши світову практику оподаткування, зрозуміло, що взяття за основу формування розміру податку саме з мінімальної заробітної плати - не відповідає світовим нормам, є завищеним, а в розрізі економічної ситуації в Україні таким, що призведе до ліквідації більшості великих підприємств.
Треба зазначити, що при гармонізації податкового законодавства в Україні до вимог ЄС не варто повністю копіювати законодавство та систему справляння податку будь-якої країни, але було б доречним запозичити кращий досвід інших держав під час реформування вітчизняної системи оподаткування та враховувати той факт, що Україна перебуває на грані економічної катастрофи.
Як результат, відбудеться подорожчання собівартості продукції вітчизняного виробництва та серйозне податкове навантаження на виробничу сферу, виникає дестабілізація ринку, що, як наслідок, призведе до чергового скорочення робочих місць та погіршення фінансового становища вітчизняних виробників.
Крім того, вищенаведеним законопроектом пропонується внести зміни в умови оподаткування земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, а саме:
Пунктом 274.1. ст. 274 ПКУ у запропонованій редакції, збільшується до 3% ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження).
Мінфін роз’яснює, що проектом нібито встановлено не ставки земельного податку, а лише встановлюються максимальні обмеження їх розміру. При цьому місцеві органи матимуть можливість становлення ставок від 0 до 3 %.
Проте, дані норми мають передбачати вказівку на уніфіковану методику визначення місцевими органами ставок податку. Адже, фактично, законодавець, надає право місцевим органам встановлювати максимальні ставки відповідного податку.
Також пропонується внести зміни до ст. 51.1 ПКУ у редакції якої буде визначено, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов’язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку, суми отриманої оплати за послуги, які є підставою для отримання податкової знижки відповідно до ст. 166 цього Кодексу, суми реалізованих фізичним особам товарів (робіт, послуг) вартість неподільної одиниці яких перевищує 10 мінімальних заробітних плат, встановлених станом на 1 січня звітного року, до контролюючого органу за основним місцем обліку.»
А так, запровадження нового виду звітності про продаж на користь фізичних осіб товарів (робіт, послуг), вартість яких понад 10 мінімальних заробітних плат за не подільну одиницю не лише не узгоджується із заявами уряду про скорочення обсягу звітності для юридичних осіб, але й водночас покладе на них додаткові витрати щодо збирання та обробки інформації про своїх покупців.
Варто зазначити, що всі вищевикладені нововведення українського податкового законодавства, які пропонуються Мінфіном докорінним чином суперечать меті законопроекту, щодо «…покращення умов ведення бізнесу в Україні», «…зменшення витрат підприємства на визначення податкових зобов’язань і складання податкової звітності та держави – на адміністрування податків…», і в кінцевому призведе лише до погіршення і так вкрай складного становища вітчизняного бізнесу.
Адже варто тільки згадати всі попередні зміни законодавства про введення податку на дерева та сади, на виноградники та велику рогату худобу, що мало призвести до покращення та сприяти розвитку галузі, а по факту отримали вирубку садів, виноградників та різке скорочення поголів`я ВРХ. Повторення допустити не можна.
Не можна допустити того, щоб з реалізацією намірів увійти до Європи, за рахунок введення кабальних податків, Україна втратила залишки своїх промислових можливостей і потужностей вітчизняного бізнесу, який в умовах суворого сьогодення фактично виживає і стримує з останніх сил виробничий потенціал України.
У зв’язку з вищевикладеним та з метою реального поліпшення умов оподаткування та ефективності використання ресурсів економіки треба закликати владу до діалогу з вітчизняним бізнесом, безпосередньо з великими промисловими підприємствами, підприємствами вітчизняного машинобудування, які стимулюють виробничий потенціал країни та утримують його тонусі та не допустити того, щоб вказаний проект закону було прийнято в існуючій редакції.

Голова Об’єднання організацій роботодавців Херсонщини

О.А. Олійник